Арістотель
писав: "Морально
прекрасною називають людину досконалої гідності…Адже про моральну красу
говорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню,
благородну і взагалі володіючу всіма добротами людину".
Головною
метою морального виховання на
сучасному етапі є цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної
особистості, що включає гуманність, працелюбність, чесність, правдивість,
дисциплінованість, почуття відповідальності, власної гідності, виховання
патріотизму, любові до Батьківщини. На цій основі формуються особистісні риси
людини, які включають в себе національну самосвідомість, розвинену духовність,
моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру,
розвиток індивідуальних здібностей і таланту.
Теоретико-методологічні основи морального виховання глибоко
і всебічно розкриті у Законі "Про освіту", "Про загальну середню
освіту", "Про позашкільну освіту", "Про охорону
дитинства", в національній програмі "Діти Україні",
"Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти",
Концепції позашкільної освіти та виховання, Національній доктрині розвитку
освіти "України в XXI столітті", Державній національній програмі
"Освіта України XXI століття". В "Основних напрямах реформи
загальноосвітньої і професійної школи" визначено, що "школа
зобов’язана виробляти внутрішню потребу жити і діяти за принципами моралі,
неухильно додержуватись правил співжиття. З ранніх років вона повинна
виховувати в учнів колективізм, чесність і правдивість, вимогливість і
принциповість, стійкість і мужність характеру".
У своєму трактаті "Наставление нравов" видатний
чеський педагог Я. А. Коменський цитував давньоримського філософа Сенеку, який
писав: "Навчись спершу добрим правилам моралі, а потім мудрості, бо без
перших важко навчитися останній". Там же він наводить відомий народний
вислів: "Хто встигає в науках, але відстає в добрих правилах моралі, той
більше відстає, ніж встигає".
Нині, коли в Україні обрано курс на побудову гуманного
демократичного суспільства, що передбачає культ Людини і Народу, гуманні й
демократичні відносини між людьми в усіх сферах життя, питання морального
виховання виходять на одне з перших місць у системі виховання. Пріоритетними
напрямками реформування виховання в нашому суспільстві є:
·
утвердження принципів загальнолюдської моралі – правди,
справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;
·
прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв,
традицій усіх народів, які населяють Україну;
·
виховання духовної культури особистості; створення умов для
вибору нею своєї світоглядної позиції;
·
формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями
свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.
Моральне
виховання -
виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних
якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння
ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.
Результати морального виховання характеризуються такими
поняттями:
Мораль - це система ідей, принципів, законів, норм і правил
поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої
ситуації на демократичних засадах. Мораль - це імперативно-оцінний спосіб
ставлення людини до дійсності, котрий регулює поведінку людей з огляду на
принципове протиставлення добра і зла.
Моральність - охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки,
поведінку людей.
Моральна
свідомість - одна
із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає
реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.
Моральні
почуття -
запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.
Моральні
звички -
корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і
здійснюються за будь-якої ситуації та умов.
Моральна
спрямованість -
стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі,
мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.
Моральні
переконання – це
внутрішньо прийняті особистістю, укорінені в її свідомості уявлення і поняття
про добро і зло, про правильні і неправильні моральні відносини; це, інакше
кажучи, стійкі, тверді погляди людини на свою власну поведінку і поведінку
інших людей.
Моральна
оцінка – це
внутрішня міра, якою користується людина у своєму ставленні до власної
поведінки і поведінки інших людей, суспільних подій і явищ. Вона обумовлюється
досвідом людини, її світоглядом, інформацією про предмет оцінки.
Виховання моральної свідомості нерозривно поєднане із
формування у дітей, підлітків і молоді оцінного ставлення до явищ дійсності,
яке виявляється в актах поведінки і служить її мотивом.
Обов’язок школи, педагогів – формувати в учнів тільки такі
звички поведінки в колективі, в сім’ї в суспільстві, які відповідають вимогам
моралі.
Формування моральної свідомості, почуттів і звичок – це
єдиний процес, наслідок якого є створення морально повноцінної, духовно багатої
і щасливої людини нового світу.
Принципи
виховання
Процес морального виховання ґрунтується на певних
принципах:
·
цілеспрямованість виховання;
·
обов’язковий зв'язок виховання з життям;
·
єдність свідомості та поведінки у вихованні.;
·
виховання в праці;
·
комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній
взаємозалежності педагогічних явищ і процесів;
·
виховання особистості в колективі;
·
поєднання поваги до особистості вихованця з розумною
вимогливістю до нього;
·
індивідуальний підхід до учнів у вихованні;
·
принцип системності, послідовності й наступності у
вихованні;
·
єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.
У формуванні моральної свідомості учнів старшого віку
особливого значення набуває принцип гармонійного поєднання свободи і
необхідності. Основним видом діяльності, де це поєднання виступає безпосередньо
і найбільш переконливо, є праця – навчальна, громадська, продуктивна. Праця
стає для юнаків і дівчат основним критерієм честі, гідності, совісті та всіх
інших моральних цінностей.
Система
моральних цінностей людини.
Завдання вчителя – створювати всією системою засобів
виховного впливу такі моральні відносини, при яких би дитина переживала
задоволення від того, що вона своїми вчинками, своєю поведінкою приносить
радість людям, творить добро для них. Це – азбука морального виховання.
Особливість лише тоді починає набувати стійких моральних
якостей, коли цьому сприяють і об’єктивні умови, її позиція у колективі,
значимість соціальної ролі, яку вона виконує.
Спілкування у діяльності і через спільну діяльність впливає
на моральне обличчя дитини, збагачує її моральний досвід, задовольняє потребу у
самоствердженні. Громадська активність дитини забезпечується, на думку А. С.
Макаренка, тим, що дитина виконує різні соціальні функції: організатори
(лідера) і виконавця. У такій ситуації відбувається активний процес
усвідомлення моральних обов’язків і відповідальності перед колективом та
відповідних цьому установок і мотивів діяльності й поведінки.
Мораль формується у родині. Сімейні цінності - моральні
основи життя сім'ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування
про дітей, пам'ять про предків та ін.
Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя
людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями,
по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх
моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей
Завдання морального виховання в школі - формування
національної свідомості й самосвідомості, прагнення жити в гармонії з природою,
свідомої дисципліни, обов'язку та відповідальності, поваги до закону, до
старших, до жінки.
Сімейні цінності -
моральні основи життя сім'ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності,
піклування про дітей, пам'ять про предків та ін. Цінності особистого життя
мають значення насамперед для самої людини, визначають риси її характеру,
поведінку, стиль приватного життя та ін. Формування національної свідомості та
самосвідомості передбачає: виховання любові до рідної землі, до свого народу,
готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови,
території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної
державності, патріотизм, що сприяє утвердженню національної гідності, залучення
учнів до практичних справ розбудови державності, формування почуття гідності й
гордості за свою Батьківщину
Патріотичні почуття зміцнює морально-патріотичне виховання,
покликане виробляти глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність
вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії народу, його Збройних сил.
Моральні почуття старшокласників формуються й розвиваються
під впливом фактів і явищ навколишнього середовища, художньої літератури, кіно,
телебачення. Завдання педагогів – спрямувати ці впливи на правильний шлях, на
спонукання вихованців до вияву найблагородніших переживань громадської честі,
справедливості, любові до Вітчизни, до народу, до праці на благо суспільства.
Учителі не можуть не зважати і на той факт, що при умові
нормального розвитку школярів у роки їх юності починає виявлятися чисте і
благородне почуття любові, яке відбивається на всьому духовному житті людини.
Головне у вихованні старшокласників – добиватися, щоб самі учні прагнули до
моральної чистоти.
Вся система методів морального виховання, які
застосовуються у старших класах школи (бесіди, лекції диспути, громадська
діяльність та ін), має бути спрямована на розвиток самосвідомості учнів, на
самовиховання і самовдосконалення.
У розвитку моральності
важливе місце належить національній свідомості дитини (і зрілої людини). О. Вишневський виділяє щонайменше три етапи, які накладають на цю
свідомість помітний відбиток, збагачують її зміст.
Перший етап (етнічне самоусвідомлення) - першооснова,
коріння патріотизму. Етнізація дитини починається з раннього періоду життя в
сім'ї, з маминої колискової, з бабусиної казки, з участі у народних звичаях та
обрядах, із народної пісні, причетності до народної творчості.
Другий етап (національно-політичне самоусвідомлення) -
припадає переважно на підлітковий вік і передбачає усвідомлення себе як частини
нації. До найважливіших моментів цього етапу національного виховання належать
відновлення історичної пам'яті та формування почуття національної гідності.
Третій етап (громадсько-державне самоусвідомлення) -
передбачає формування правильного розуміння понять патріотизму й націоналізму,
виховання поваги до національно-культурних цінностей інших народів, прищеплення
почуття національної, расової, конфесійної толерантності.
Великі можливості для формування моральної самосвідомості
закладені в неписаних законах лицарської честі, що передбачають: виховання
любові до батьків, до рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимство,
готовність захищати слабших, піклуватися про молодших, зокрема дітей; шляхетне
ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність ідеям, принципам
народної моралі та духовності; відстоювання повної свободи і незалежності
особистості, народу, держави; турботу про розвиток народних традицій, звичаїв,
обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий