Конспекти виховних годин та бесід



«Державний прапор – святиня  народу»
Мета:
розширити знання учнів з національ­ної символіки, докладніше     ознайомитися з іс­торією і значенням Державного Прапора як символу держави;
сприяти формуванню на­ціональної свідомості учнів;
виховувати по­чуття патріотизму, розуміння своєї причет­ності до долі України.
Слава тобі, Україно,
Невмируща слава!
Да святиться воля
І твоя держава!

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
1.      1.              «Наш стяг пшеничний у степах під голубим склепінням неба…»
Учитель. Любі діти, ми з вами — нащадки сла­ветного українського минулого, творці нової істо­рії своєї держави. Тому зрозуміло, чому останнім часом ми все частіше звертаємося до витоків нашої української духовності, прагнемо стати учасника­ми відродження національної культури та історії. Герб, Прапор і Гімн — це три основні національ­ні символи України, котрі мають давню й ціка­ву історію. Але сьогодні темою нашої розмови стане головний символ нашої держави:прапор.
Існує легенда,що давно-давно жила колись жінка. І було у неї три  сини. Росли сини чесними, смі­ливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирі­шили піти у світ прославляти свою матір. Виру­шив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промін­цями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей і вела вперед,показувала шлях до кращого життя, дали пер­шому синові ім’я Тризуб.
Настала черга середнього сина. Йому мати в доро­гу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми зви­тяжними справами прославляв він свою матір. Одержав середній син ім’я Прапор.
А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолод­шому синові подарувала соловейків голос. І одер­жав син за свій джерельний голос, величний спів ім’я Гімн. І з того часу йдуть поруч три брати — Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку.
Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України як «стяг із двох рівновели­ких горизонтальних смуг синього і жовтого кольо­рів» (стаття 20, розділ І) із співвідношенням ши­рини прапора до його довжини 2:3.
Слово «прапор» у перекладі з грецької означає «го­ріти, спалювати».
Скільки на землі країн, стільки і прапорів. І всі вони різні: однокольорові, багатокольорові, з візе­рунками, смугами, зірками, хрестами тощо. Кож­ний знак або символ на прапорі має своє значення. Кожний прапор має свою історію. Сьогодні ми по­говоримо про прапор нашої держави.
Ви вже знаєте, що Державний Прапор України — це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Як ви гадаєте, що означа­ють ці кольори?
(Кілька учнів по черзі відповідають на запитання.)

Учитель(підсумовує). Синій і жовтий кольори є державними кольорами України. Поєднання цих кольорів в українській символіці має давнє  походження і трактуватися може по-різному. Жов­тий — це колір безмежної хлібної ниви, золотої пшениці — символу миру й достатку, а також це колір сонця, без лагідних променів якого немож­ливе життя. Синій колір — це безхмарне синє небо, символ миру; це і чиста вода українських річок.
Поєднання цих кольорів на українському прапорі символізує чисте, мирне, безхмарне небо над жов­тим колоссям хлібної ниви (таке тлумачення най­більш поширене).
Синьо-жовте сполучення на українському прапо­рі — одне з найдавніших. Він втілює віковічні праг­нення нашого народу до миру, праці, краси.

Учень читає вірш Д. Павличка.
Небеса блакитні сяють з глибини,
А пшеничні й житні мерехтять лани.
Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива,
Це знамено рідне — злато й синева.
Прапор наш, як літо, в сонці майорить,
По долині — жито, по горі блакить.
2. З історії українського прапора (виступ творчої групи)
1-йучень. Як кожний вільний народ, ми, укра­їнці, маємо свій прапор. Його ще називають хоруг­вою або знаменом. Історія розповідає, що ще вели­кий князь Олег на честь перемоги над Візантією велів вивісити знамена. А князь Володимир вже водив свою бойову дружину на ворогів під хоруг­вами, у тому числі й синьо-жовтими.
2-йучень. Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до хрещення Русі. Слов’яни обожнювали свої знамена і вірили, що у воєнний . час вони святіші від ідолів. Стяги спершу вози­ли разом зі зброєю, перед боєм ставили на узвиш­ші, аби кожен ратник бачив їх. Прапороносцями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали за обов’язок постійно тримати прапор над по­лем бою, пильно охороняти його. Значення прапо­ра під час бою було дуже важливим: якщо він сто­яв нерухомо — знали: битва проходить успішно, а якщо зникав з поля зору ратників, то це мало означати не що інше, як поразку.
3-йучень. Після прийняття християнства ці ко­льори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Герби багатьох міст України оздоблювалися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні ко­зацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища, на яко­му жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.
4 – й у ч е н ь. У козацьку добу синьо-жовті барви начастіше зустрічались у західно-украінських землях. За час визвольної війни під проводом Бог­дана Хмельницького, крім малинового прапора, козацькі полки мали різні знамена: зелені, сині, жовті та інші.
1-й у ч е н ь. Із середини XIX століття активізу­ється український національно-визвольний рух. Головна руська Рада, яка зібралася у Львові, ухва­лила за національний прапор колишню емблему Галицького князівства — зображення золотого лева на блакитному тлі.
Українські січові стрільці мали прапор із зобра­женням архістратигаМихаїла з мечем в одній руці і щитом — у другій. А на щиті — золотий лев на блакитному тлі.
2-йучень. Перший прапор УРСР (затвердже­ний у березні 1918 р.) був червоний із золотими лі­терами «УРСР» у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура змінилася на УССР (1923), по­тім на УСРР (1927). 1937 року було створено новий прапор республіки, червоний із золотими схреще­ними серпом і молотом, із написом «УРСР».
3-й у ч е н ь.  21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила горизонтальне роз­ташування смуг: верхньої — червоного кольору (2/3 ширини прапора) і нижньої — блакитного ко­льору із зображенням у верхній частині золотих сер­па і молота і над ними червоної п’ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Військово-морського й торгового прапора УРСР не мала.
4-йучень. У Радянському Союзі питання про й Національну символіку (зокрема прапора) не­одноразово порушувалося демократичними сила­ми наприкінці 1980-х років. 12 грудня 1989 року воно піднімалося на другому з’їзді народних де­путатів СРСР.
1-йучень. 23 березня 1990 року перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання ухвалила постанову про націо­нальну символіку. Один із її пунктів містив рішен­ня про встановлення українського національного прапора на будівлі міської ради поруч з держав­ним прапором УРСР. 28 квітня 1990 року анало­гічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів, 24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київської міськради було піднято синьо-жовтий прапор.
2-йучень. Після проголошення незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року ухвалила постанову «Про затвердження Держав­ним Прапором України національного прапора». Освячення Державного Прапора було проведено священиком Петром Бойком, після чого здійсненаурочиста хода і внесення прапора до Верховної Ради.
4-й у ч е н ь. 23 серпня 2004 року. Указом Прези­дента України було встановлено свято — День Державного Прапора України, який щоріч­но відзначається 23 серпня.
1-йучень. Нині Державний прапор постійно майорить над будинком Верховної Ради України, резиденцією Президента України, над будинками обласних і районних Рад, над представництвами нашої держави у країнах світу.
2-йучень. Синьо-жовтий прапор України під­німається під час відкриття міжнародних конфе­ренцій, під час офіційних церемоній, під час вру­чення призів переможцям міжнародних спортив­них змагань.
3-йучень
Прапор — державний символ,
Він є в кожної держави:
Це для всіх — ознака сили,
Це для всіх — ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє — небо, жовте — жито;
Прапор свій оберігаємо,
Він — святковий, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки вже — народом
Українським, в Україні.
Учитель. Отже, Державний Прапор — це не тільки символ, гордість і святиня, а ще й ембле­ма України, яка символізує її суверенітет, її не­залежність.
Ми з вами — громадяни України. Як ми повинні ставитися до наших державних символів, зокрема і до Державного Прапора? Чи можна вважати його святинею українського народу?
Кілька учнів по черзі відповідають на запитання.
Учитель. Державні символи — це святиня, і ша­нобливе ставлення до них є ознакою високої грома­дянської свідомості, національної гідності і, зреш­тою, культури людини.Ми, громадяни України, повинні знати, поважа­ти символи своєї Вітчизни і не дозволити нікому поглумитися над ними. Пишатися тим, що маємо свою державу, свою землю, свою мову, свої тради­ції і свої символи — герб, прапор, гімн.
І тільки той буде називатися справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знання­ми і вміннями зміцнюватиме її могутність.
Учень
Усі ми на світі з роду до роду —
Діти прадавньої неньки-землі,
Серцем єднаймо спокій і згоду,
Щоб обминали жах і жалі.
Боже єдиний,
Творче всесильний,
Дай же нам мудрості і доброти,
Мирної долі в злагоді спільній
І в покаянні тихо прости…
Розмову про Україну та про її символи можна вести без кінця-краю, бо така багата і щедра наша зем­ля, така славна її історія. Хочу, щоб кожен з вас запам’ятав те, про що ми говорили сьогодні. Лю­біть свою землю, вивчайте, знайте і поважайте її символи, не давайте нікому скривдити її.Отож, будьте патріотами, шануйте святині своєї держави, пам’ятайте, що за право мати власні сим­воли — герб, прапор, гімн — наш народ заплатив мільйонами людських життів, відданих «за Укра­їну, за її волю, за честь і славу, за народ».
Учні читають вірш.
Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали.
Тож горді ми, у цю врочисту мить
Рівняйсь на прапор незалежної держави.
Степів таврійських і карпатських гір
З’єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір —
Рівняйсь на прапор вільної держави.
Ганьбив наш прапор зловорожний гнів.
Його полотна в попелі лежали,
Але він знов, як день новий, розцвів
Рівняйсь на прапор вільної держави.
Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави.
Хай буде з нами правда і добро
Рівняйсь на прапор вільної держави
Це моє знамено ще від княжих часів
А чому? Бо воно в злото-синій красі.
Це моє знамено ще з козацьких часів
А чому? Бо воно в злото-синій красі.
Це моє знамено, бо в стрілецьких руках
Нас до правди вело — героїчний то шлях!
Поле й небо ввійшло у наш прапор святий
Зацвіло, зацвіло євшан-зіллям отим,
Що пробуджує в нас силу, гідність свою
І вкарбовує в час Україну мою!
Злото-синій наш стяг, мов ідея борні.
З ним народ мій досяг незалежності днів.
Шана прапору і честь, і повага й любов…
Прапор волі в нас є.
Він усе поборов:
Чорні ночі знущань, чуженецьких наруг,
І насильництва твань,
І холопства недуг.
Тож на прапор рівняйсь —
Нашу вічну ясу!
Ти йому присягайсь:     .
«Я тебе пронесу
Як віків заповіт,
І як долю свою,
Як нащадкам привіт тих,
Хто згинув в бою
За Вкраїну свою.
Стягу слави — уклін, найщиріші чуття!
В серці прапор, як дзвін,
Не дає він заснуть нашій совісті знов.
Час усім нам збагнуть:
Він — основа основ духу вічності,
Слави народу й обнов.
Присягаєм тобі: в урочистий цей час
Україно, не вмреш!
Дух не згаситься наш!»
Соціальні мережі: реальні загрози віртуального світу
Що таке соціальна мережа — сьогодні відомо практично всім, хто хоч якимось чином вважає себе частиною сучасного суспільства із доступом – постійним чи не дуже – до мережі інтернет. Але, здається, що в Україні, на відміну від західних держав, поки що недооцінюють наскільки впливовою може бути дана структура не тільки у спектрі “зайшов, поклацав фотки, написав коментар "ти дурак” і вийшов”, але й у політичному аспекті, виховному та й взагалі соціальному. Так що ж таке  соціальна мережа?
По суті соціальна мережа – це віртуальне об’єднання людей, де обмінюються певноюі нформацією, що в широкому сенсі є характеристикою самого поняття "інтернет”. Причини їїіснування очевидні: сьогодні люди проводять величезнук ількість часу за комп’ютером і звикли обмінюватисяі нформацією одне з одним насамперед в електронному вигляді, адже це, як мінімум, економить час.

Однак, якщоранішеінтернетбувзорієнтованийпереважно на те, щоб через ньогоможнабулодістатипевнуінформацію, переслатидокументи по пошті і т.д., то тепер постав новий аспект — життя у віртуальномусвіті через такісайти, як Вконтакте.ру, Facebook.com, Formspring.me і багатоінших. З’явившись буквально років 5-6 тому, цісайтиохопиливсіх, насамперед молодь, а згодом і представників старшого покоління. Люди стали проводити там величезнучастинусвого часу, спілкуючись, завантажуючи і розглядаючифотографіїчивідео і т.д.

Події на цих сайтах стали настількиважливими для кожного, щонавітьзустрівшись у житті, всіобговорюютьподіївіртуального, а не справжньогожиття, що, як мінімум, виглядає дивно. Адже коли цихсайтів не було, не виникало таких "трагічних” проблем, як проблема, "а чоговін не відповів на мійкоментарпідфоткою” чи "а чого вона не прочитала моєповідомлення” абонайстрашнішийваріант "видалила/видаливіздрузів" і тому подібне. Без перебільшеннясоціальна мережа стала вагомимелементомбуденногожиття.

Психологічний аспект соціальноїмережі

Те, щосоціальна мережа дійснопоглинулабагатьохіз нас — це факт, але виникаєлогічнезапитання: чому? Причин знову ж таки багато і вони стосуються не тількиекономії часу, а насамперед таких психологічнихмеханізмів, якістосуютьсявідповідальності, самовпевненості та самозахисту.

Ізпсихологічної точки зоруінтернетсприймаєтьсялюдиною, чимось на рівнінатовпу. А в натовпі, як відомо, обличчя і індивідуальністьзникає, а із нею і відповідальність. Не даремно закон жорсткішекарає тих, хтобере участь у груповомузлочині. Коли ж ми потрапляємо в інтернет, ми, як і в натовпі, нібитозникаємо, відчуваємо себе анонімними та недоторканними, ізлегкістюможемо “качати” піратськупродукцію, хоча, якщозадуматися, це те саме, щоукрастиріч у магазині, але ж в житті ми такого не зробимо – ну принаймніпереважнабільшістьіз нас.

У мережі ми можемо легко написати будь-яку образу. Ми можемопринизитилюдину. Можемовлаштувати скандал, якийзатягневсіх, хто в цей час опинився на злощасномусайті і т.д. Нас по суті не цікавитьнавіть те, що ми цей скандал влаштуємопідсвоєюсторінкоюВконтактічи просто в звичайномучаті і всібудуть знати, хто ми, аджецевіртуальнийсвіт і те, що там відбувається — там і залишається, а якщо ми зустрінемолюдину, яку ми образилипідфоткою/в форумі/будь-де, в житті – якщовзагаліїїзустрінемо — то ми просто включимо кнопку "мороз” і обійдемо стороною. І знову ж таки – ніякоївідповідальності.

Але відсутністьвідповідальності — не єдина причина. Сьогодні, особливо цестосуєтьсямолоді, сторінкаВконтакті, Facebookчидеіндесприймаєтьсячимось на кшталтсвого другого Я. Але тільки на відмінувіджиття, цювіртуальнуособистістьможнаредагувати за мить, чимпідвищити свою самовпевненість: покращитисвітлину в фотошопі, написатидраматичніцитати "Страдая, я развлекаюсь”, зробитидекількаальбомів "Моя любовь”, створити статус "вокруг одни дебилы", послативсім кому треба і не треба "привет!))))))как дела?))))”, намалюватиграфітііз купою сердечків та цьомиків, піднятисвій рейтинг до 100000 і написати я "VIP-чіка” або "Мажорчик с района” і відчувати себе найкрутішимізвсіх. Останнім писком модиінтернет-покоління стали відеозвернення по типу "Вы все лохи, а я такая популярная, и даже не пробуйте добавляться ко мне в друзья”.

Звичайно, зрозуміло, щотакаповедінка в інтернетіпритаманнапереважно молодому поколінню. І цезмушуєзамислиттися над тим, як цевплине на майбутнєйогопредставників, і йогопсихологічний стан, адже, як правило, більшістьіз тих „VIP-чік” і „Мажорчиківіз району”, коли виходитьізінтернету, виявляються, так бимовити, „сірими мишками”, якихніхто не любить і не помічає, а їхнясторінка на сайтівиявляєтьсясвоєрідним „самозахистом” перед високоюзагальноюконкуренцією, яку диктуєсуспільство. Цілкомзрозуміло, щосказати в очіобразливе слово, збрехати і т.д., особливо тому, кого типсихологічносприймаєш як кращого за себе - набагатоважче, ніжценаписати в електронномувигляді і натиснути кнопку „вийти”.

На Заходізалежністьвідсоціальних мереж останнім часом досягла апогею: згідноізопитуваннямпроведеним у СполученомуКоролівстві, із 2,300 респондентіввікомвід 11 до 18 років, 45% заявили, що у віртуальномусвіті вони почуваютьсящасливішими, ніж в житті, переважно через причини вказанівище та страх перед живим спілкуванням — очі в очі, адже в такому разітобі недоступна функція все виправити, як цеможназробити за кілька секунд в інтернеті.

Такаситуація не на жарт схвилювалазахіднихпсихіатрів, аджеце перш за все означає, щодітивиростаютьіз таким світосприйняттям, яке не зможе адекватно адаптуватися до реального життя, щоозначає, що вони не зможутьефективновирішуватинагальніпроблеми, вдаватися до серйозних і головне правильнихрішень і т.д. Годі і казати, щодитинство та періодстатевогодозріванняформуєлюдину на всю рештуїїжиття. І якщодитина проводить його в віртуальномусвіті, формуючи, по суті, саме в ньому свою особистість та відчуваючи себе щасливішимсаме там, то ні до чогохорошогоцезгодом не призведе, окрімсуттєвогопослабленнязахідногосуспільства. До того ж слід не забувати, щопитаннявідсутностівідповідальності у масі, хиткоїсамовпевненості та спробисамозахисту через створення фальшивого образу, рано чипізноможепризвести до побудовисоціумусхильного до авторитаризму та жорстокості.

Соціальнімережі в Україні

Звичайно, ситуаціяізсоціальними мережами в Україні не настількигостра, як в тій же Великобританії, перш за все тому, що в нашійкраїні у людей значноменший доступ до інтернету, через що вони автоматично стаютьменшзалежнимивідвіртуальногосвіту. Але ізпоступовокількістьвідвідувачівсайтівсоціальних мереж зростає, а згідноіз рейтингом найпопулярнішою мережею є Вконтакте.ру.

Але вжесьогодніважливовраховувати те, наскількипотужним є впливцихсайтів на психологіюлюдини, перш за все, щостосуєтьсямолоді, але не тільки. У дорослих в інтернетітакожспрацьовуютьаналогічніпсихологічнімеханізми: щоможе бути простіше, ніж зайти на який-небудь сайт і написати будь-яку найгрубішу образу, але ізполітичним, націоналістичнимчиіншим контекстом - все одно ж ніхто не покарає за це, навітьякщови пишете дійсновідсвогоімені. І такийпідхідмаємасовий характер, що не може не позначитися на соціумі в цілому: рівеньагресіїзростає, ризикзаворушеньпідвищується, конфлікти в суспільствінарощуються і т.д.

Але відчуття того, щоможнауникнутивідповідальності при цьомупідвищити свою самооцінку та одночасносамозахиститися перед реальністю, назвавши когось в чаті „гнилим кацапом/ляхом/хохлом/жидом”, перемагає в головах багатьохгромадян. Не дарма в інтернетііснуєбезлічнаціоналістичнихсайтів і ми бачимо до чогоіснування таких сайтівпризводить,мзокрема, у сусіднійРосії. І це не можназалишати без уваги, особливо в такіймультикультурнійдержаві, як Україна, як і те, яким буде виховнийвпливсоціальних мереж на молодь. Ситуацієюслідзайнятисяпоки не стало занадтопізно. Людей слідпривчати до відповідальності – будь-тореальнийчивіртуальнийсвіт – і пропонуватиїмреальну альтернативу того, як підвищувати свою самооцінку у звичайномуспілкуванні. Третього не дано.
Безпека на дорогах. Правила для мотоциклістів
Правила дорожнього руху для мотоциклістів
Деякими характеристиками мотоцикл подібний до велосипеда, а деякими — до автомобіля. Дізнайся про це більше з такого крост тесту.
·      Паркувати мотоцикли без коляски можна у два ряди.
·      Дорогою мотоциклісти повинні їхати один за одним.
·      Хоч паркування мотоциклів дозволено у два ряди, рух двох мотоциклів поруч (як, до речі, і велосипедів) може створити перешкоди для іншого транспорту.
·      Мотоцикл — небезпечний вид транспорту, тому його треба укомплектувати медичною аптечкою і знаком аварійної зупинки.
·      Правильно. У разі ДТП мотоцикліст зобов'язаний позначити місце аварії, надати невідкладну медичну допомогу потерпілим, викликати «швидку допомогу» і повідомити ДАІ.
·      Велосипедист не має права повертати на дорозі ліворуч чи виконувати розворот. Він повинен доїхати до перехрестя, зійти з велосипеда і перейти з ним на інший бік дороги як пішохід. Водій мопеда має вчинити так само, а мотоцикліст не зобов'язаний цього робити.
·      Мопед повертає ліворуч і розвертається як велосипед, а мотоцикл виконує ці маневри як автомобіль.
Правила поводження при переході дороги
·      Якщо в зоні видимості немає перехрестя або переходу, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, то переходити проїжджу частину необхідно тільки кроком, не поспішаючи, по прямій, перпендикулярній до тротуару. При цьому треба бути дуже обережними: оцінити відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість, переконатися у відсутності небезпеки і не створювати перешкод іншим учасникам дорожнього руху;
·      забороняється переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом, якщо на дорозі є роздільна смуга або дорога має чотири смуги і більше для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлені огорожі;
·      переходити проїжджу частину дозволяється тільки по підземних, наземних і надземних пішохідних переходах (типи переходів), які бувають регульовані і нерегульовані (види переходів), позначених лініями дорожньої розмітки «зебра» або дорожніми знаками «Пішохідний перехід» (на голубому фоні квадратного знака намальована людина, яка або переходить по «зебрі» дорогу — пішохідний перехід по дорозі, або піднімається чи спускається по східцях — надземний і підземний переходи відповідно), а на перехрестях із позначеними переходами — по лініях тротуарів або узбіччю;
·      переходячи проїжджу частину, пішоходи не повинні затримуватися і зупинятися на ній;
·      якщо перехід вулиці регулюється світлофором, йти можна тільки на зелене світло або при жесті регулювальника, що дозволяє рух;
·      якщо горить жовте або червоне світло — йти не можна, навіть якщо немає машин. При переході на зелене світло необхідно також спостерігати за обстановкою, помічати машини, які в цей момент готуються до повороту праворуч або ліворуч, перетинаючи шлях руху пішоходів;
·      перш ніж зійти з тротуару на проїжджу частину з двобічним рухом, необхідно оглянути усю проїжджу частину, упевнившись у повній безпеці початку руху. Подивитися ліворуч і почати перехід, а дійшовши до середини проїжджої частини, подивитися праворуч і завершити перехід;
·      пішоходи, які не встигли завершити перехід, повинні бути на острівці безпеки або на лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, вони можуть продовжити перехід тільки тоді, коли переконаються у безпеці подальшого руху;
·      при наближенні ТЗ із ввімкненим проблисковим маячком і спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;
·      забороняється перетинати шлях ТЗ, що рухаються поблизу, виходити з-за них на проїжджу частину. Особливої обережності слід дотримуватися при обході транспорту, що стоїть поблизу тротуару;
·      ніяких розмов під час переходу проїжджої частини провадити не можна, у цей момент ви повинні бути уважними і зібраними;
·      очікувати автобуси, тролейбуси, трамваї, автомобілі таксі пішоходи повинні на посадочних майданчиках, а за їхньої відсутності — на тротуарі або узбіччі;

·      на трамвайних зупинках, не обладнаних посадочними майданчиками, починати перехід проїжджої частини дороги дозволяється тільки після повної зупинки трамвая. Після виходу із трамвая, якщо рейки прокладено посередині проїжджої частини дороги, пішоходи повинні оцінити обстановку на дорозі, а потім прямувати до тротуару;
·      пішоходи-дорослі зобов’язані переводити дітей дошкільного віку через проїжджу частину дороги, тримаючи їх за руку і суворо дотримуючись Правил дорожнього руху.
Одне із головних правил пішоходів — не виходити на проїжджу частину дороги, не переконавшись в особистій безпеці і в тому, що вони не створять небезпеки для інших учасників дорожнього руху. Відповідно до Закону України про дорожній рух і Правил дорожнього руху пішохід має перевагу над ТЗ при переході проїжджої частини по позначених нерегульованих пішохідних переходах, а також по регульованих переходах за наявності відповідного сигналу світлофора або регулювальника.







Перевезення пасажира на мотоцикле.

Це дуже серйозний і відповідальний захід, який до того ж впливає на керованість і динаміку мотоцикла. Тут немає і тіні схожості з перевезенням пасажира в автомобілі, де все незрівнянно простіше. Забудь про перевезення пасажирів і не згадуй до тих пір, поки не придбаєш хороших навиків в управлінні.
При перевезенні пасажирів ти повинен знати і виконувати наступні вимоги: Якщо мотоцикл не призначений для другого сідока, не бери його. На мотоциклі повинні бути сидіння і підніжки промислового виготовлення, встановлені виробником.Ніколи не дозволяй пасажиру сидіти ніде, окрім спеціально призначеного для цього місця. Сумарна вага водія, пасажира і багажу не повинна перевищувати корисного навантаження, вказаного в технічній документації до мотоцикла.Пасажир теж повинен мати захисний одяг. Адже ти не думаєш, що для нього це менш важливо, ніж для тебе? Переконайся в тому, що пасажир знає правила поведінки на мотоциклі. Якщо до цього ти не їздив з цим сідоком і не впевнений, що він в точності виконує твої вимоги, потрать трохи часу і поясни,якпотрібноповодитися.

Пасажирповинен:
– Завжди спиратися ногами на підніжки і не опускати ноги навіть на світлофорі, тобто аж до закінчення поїздки. Уникати контакту з гарячими частинами двигуна.
– Сидіти в міру можливості нерухомо, особливо при зупинці або гальмуванні.
– Завжди нахилятися разом з мотоциклом. Це означає, що кут нахилу його тіла повинен відповідати куту нахилу мотоцикла. Триматися за пояс водія і старатися повторювати його рухи – але не перестаратися!
У повороті пасажир повинен дивитися вперед через плече водія у напрямі повороту.
Параметри підвіски і тиск в шинах повинні бути належним чином настроєні - додаткова вага.

При їзді з пасажиром роби акцент на комфорт їзди в збиток гострим враженням, при цьому не забувай налаштувати підвіску і змінити тиск в шинах. Прагніть перемикати передачі настільки плавно, щоб пасажир в ідеалі цього просто не помічав (показник – відсутність характерного кивка голови у момент перемикання). Прагніть починати рух і зупинятися так, щоб пасажир не помічав фактичного початку руху або зупинки. Абсолютна плавність ходу – ось до чого треба прагнути. І пасажир повинен бути повністю екіпірований!!! Якщо немає шолома і одягу для пасажира (причому все повинно бути відповідного розміру) – не садіть на свій марнотратник нікого!!! Як сильно б Вас не просили покатати!!! Отже перш ніж когось «покатати» – подумай як слід !!!

Такі цікаві мотоцикли




















Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)